***
Тікаючи світ за очі від себе
Над урвищем ілюзій несвоїх
Незримо душу опалило небо
На зламі запорошених доріг.
Де не ступали ноги слабодухих,
Де не вертіло смерчем навсебіч...
Маленькі тіні - і сліпі, й оглухлі,
Розтерзані юрбою протиріч,
А булави вчепилися нацупко,
Не відірвеш - смарагдова яса!
Голосить непочуто Боже гулко -
І днина, і освята, і краса...
Лише б узріти і торкнути з краю,
Лише б молитву випити на залп!
О, скільки онеможненого Раю,
О, скільки загашених чудоламп!..
Світ за очі! Не тямлячись - за межі,
Бо може там ще темності нема!
Заметені слідами тихі стежі -
Ідеш з усіми, а дійдеш сама...
(25.09.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366681
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: Леся Геник