Де воно береться, і куди зникає,
Примарне натхнення, візерунки слів.
То мов вир нуртує, то враз затихає,
Душі муки творчі, серця тихий спів.
Приходить, блукає, торкається скроні,
Вмить тіка прожогом, мов химерна тінь.
Божим поцілунком, сонцем у долоні,
Заколише душу, й зникне в неба синь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366685
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: Ніжність - Віталія Савченко