Минулої ночі маленьке відбулося диво,
Для більшості хоч не в новинку подібні дива,
Та саме тоді мені випало стати щасливим,
В житті-бо не часто подібне зі мною бува.
Десь в царстві могутніх планет і далеких галактик
Нова засвітилася зірка - як сонце, ясна,
Малесенький, наче піщинка, матерії клаптик,
У Всесвіті - мовби краплинка у діжці вина.
Та радість шумить, наче буйна некошена нива,
І колосом стиглим зростає маленьке життя,
А груди мої розрива щось нове, особливе
І сповнене чимось незвіданим серцебиття.
Упертим наїзником вдаль швидко рветься годинник,
Мов коней, вперед підганя білогриві роки,
Незчуюсь, коли підросте мій рідненький племінник,
Промовивши «дядя», торкнеться моєї руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366760
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2012
автор: Олександр Обрій