А ми були колись людьми,
Тепер вже ні, тепер ми інші
Тепер свої в години тьми
Тепер не любим, нікого більше.
Чорний колір став нам рідний,
А колись любили веселки гаму
Тепер нещасний я і бідний
Бо втратив все. Я втратив даму!
Я втратив більше ніж людину
Я втратив сенс свого життя
Беріг її одну-єдину
Та не хватило сили почуття.
Тепер не милий дощ осінній
Тепер дратує вечірнє місто
Мучить біль, біль постійний
Блукаю часто, бо важко сісти.
Без неї ночі більше не існує
Без неї день сірий й важкий
Без неї мороз на вікнах не малює
Без неї літати не хочуть пташки.
Не вернеться ніжний поцілунок
Не вернеться рук твоїх тепло
Лишивсь один від тебе подарунок
Лист – в якому нічого не було…
Це значить все! Свічка догоріла
Амур назад забрав свою стрілу
Кохання швидко постаріло
Ти полетіла сівши на мітлу.
25.09.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366766
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2012
автор: Крот