За тонкою мембраною віконного скла.
Злетівши над теплим, недавно розстеленим ліжком.
Коли сон всі свої приховані карти розклав.
Наш дух досліджує світ. Ще трішки...
Дерева шумлять - обговорюють свої проблеми.
Місяць пливе по небу, оглядаючи Землю.
Ліхтарі над алеями горять майже даремно.
А душа шукає істину. Істину непід'ємну.
Вона кружляє в безмежному просторі.
Летить до зірок, відвідує інші світи.
А я сплю. І мені це здається так просто.
Під ранок відчуваю, наче я щось не встиг.
Стрілки годинника накажуть повертатися додому.
Я прокинусь, набувши нового досвіду.
Це шлях людської душі, що не знає втоми.
Пошуки вночі та повернення вдосвіта.
Дух покидає тіло.
По-
ле-
ті-
ли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366865
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2012
автор: Над Землею