Пелюстки сонця падають на плечі -
несмілий дотик вересневих губ.
Повз нас несуться вогники малечі,
замерзле літо тулиться до клумб.
Йдемо в метро, наздоганяє вечір,
ось-ось позаду захід обійме,
раптово так і трохи не до речі,
мою торбинку нести забере.
Ще не почата вітром колотнеча,
завмер в повітрі золотавий вальс.
Пелюстки сонця падають на плечі,
мов в поцілунку, зупинився час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366958
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.09.2012
автор: Eldunari