Сонце заховалося за хмари,
Ніч на човнику колище чари.
Місяць ясний показавсь згори,
Зорі враз розсипав чарівник.
Пісня мого серця,
Мов вода в відерці,
Хлюпоче сльозою,
Відблиск той з тобою.
На дорогу впала двійко тінь,
То близенько двоє, то у всеобіч.
Мов ті чорні валуни морські,
В почуттях вертілись - обручі.
Почуття ,що валом,
Згори водопадом,
Ударами в скелі,
Розпуки - печалі.
Присвітив їм місяць із гори,
Очі в очі - руки потяглись.
Він для неї небо б прихилив,
Та човняр їх мрії підхопив.
Місячна соната-
Зірочок багато.
Та одна магічна,
Серце в прірву кличе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367062
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2012
автор: Вразлива