Нині осінь не та, що дощить і плете
В коси сум, у душі пустотою сіріє,
Що сирими вітрами по жилах мете
І здира, мов листок, із зіниці надії.
Нині осінь не та, не осінньо-сумна.
Оксамитне манто лиш де-де вицвітає.
І блакитна фата, що стремить в небеса,
Чиста-чиста й ясна день врочисто вітає.
Нині осінь не та – сонцедайно-тривка.
І комаха й дитя – всі не в хату, а з хати.
Навіть хмарка густа, що спливла - мов гуся.
Осінь щиро таку можем літньою звати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367075
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.09.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)