Мою націю топчуть ногами,
Та чомусь вона все ще мовчить.
Кровоточать у нації рани
Вона терпить, хоч дуже болить.
Ти скажи мені люба, кохана,
Скільки будеш знущання терпіть?
Скільки років, чи може століть?
Кровоточити буде та рана
Піднімися неначе та хвиля,
Піднімися нарешті з колін.
Розірви всі кайдани безсилля
Скинь ярмо з цих потомлених спин.
Бо не личить в кайданах ходити,
Ой не личить, красуне, тобі.
Краще вмерти в святій боротьбі,
Ніж в неволі життя усе жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367092
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2012
автор: Владислав Похилый