Палахкотить багрянцем тихий сад-
Пожежу крон повільно гасить вечір.
Пощо жалієш теплий листопад,
Що оксамитом падає на плечі?
О, не жалій, бо сад заквітне знов,
Коли землі весна розІтне груди.
Хіба тобі не шкОда, що любов
Вже одцвіла?А іншої-не буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367191
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.09.2012
автор: Наталя Данилюк