Часто так живеш, коли не можеш жити,
Часто йдеш - думки, формальності починають душити.
Це життя, але не яскраве.
Дехто живе, бо може випити ковточок кави.
Цей світ погруз в смітті, поринув з головою,
А ти не хочеш, щоб сміттям було життя твоє.
Тому стараєшся скоріш забути,
Як через 50 хвилин на тебе знов будуть тиснути.
Ти втікаєш, стараєшся хоч якось себе відволікнути,
Щоб не душили спогади про поточні муки.
Зробивши кучу помилок живеш, як трактор
І хочеш, щоб хоч трошки появився позитивний фактор.
Так тошно, мов натягнута ризина
І при цьому розумієш, що життя на волосині.
Руки вгору, руки вниз,
А комп'ютер вже завис.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367535
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2012
автор: RAY ZAVTRA