Хіба шкодую крові серця свого
Щоб лікувать його душевні рани?
Якби могла оборонить від злого,
Звільнить від смутку, суєти, омани!
Ти дав мені той приклад, що його
Наслідувать – хай з болем в серці – мушу.
Спасителю! Нічого вже мого!
Як солодко – його зціляти душу!
Справжня радість – зціляти душу того, кого любиш; а для того треба любити того, кого зцілюєш.
2011-09-20/21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367537
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2012
автор: Анно Доміні