«Яка брехня, що мудрий часоплин
Все залікує! Рана-невигойна.»
«Не достойна» автор: oduvan4ik
Ох, скільки ран з любові проросло!
І колотих, і різаних, і рваних.
То що кохання – пастка, муки, зло?
Болять, тривожать невигойні рани.
І знову усмішки ледь чутний вітерець
Зіграв на вічних струнах сподівання.
І знов Любов! І знову… Хай їй грець!
Знову щемить… Як вперше… Як востаннє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2012
автор: Валентина Курило