Колись впустила в своє серце ВІРУ.
Життя набрало змісту, тьму прогнало.
Лишило розпач і буденність сіру,
В зіницях світлом дивним запалало.
За ВІРОЮ з’явилася НАДІЯ.
Голубкою прибилася у хату.
Підняла крила виголена мрія.
Потроху стала пір’ям обростати.
Обидві зажили в моїй оселі,
Мов рідні сестри – їм не було тісно.
Аж тут й ЛЮБОВ постукала у двері.
- Заходь. Живіть утрьох тут - нині й прісно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367710
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)