Самотність доводить до відчаю іноді
Коли дивишся на дощ через вікно в інеї,
Коли дзвонить на телефоні тільки будильник
І світ у вікні навіть не видно.
Тоді часом приходить думка в голові:
"А чи таке життя треба тобі?"
Хотілося б напевне їй не вірити
Але таке життя, важко щось змінити.
Осіннє листя падає холодним дощем
Змокла куртка і ноги ущент.
Та вдома нічого робити
Навіщо кудись йти і чогось прагнути
Якщо нікому розказати про досягнуте.
Напевне життя пішло під укіс,
Якщо нікому зігріти мій холодний ніс.
Знайомі часом питають:"Як справи".
Пояснювати довго, тож "Нормально" відповідаю.
Та і кому цікаве міє життя
Часом напитися хочеться до забуття.
Та це не є вирішенням проблеми
Тож я не п'ю, кажу, що так треба.
Особливо боляче восени:
Нічого робити, нікуди іти.
Хотіла серйозно займатися навчанням
Та сил ні на що часом не вистачає.
Погляд мій змінився, дива не чекаю
Чи світ став іншим, чи я доросла стала.
Та якось сумно іноді мені
Тяжко жити самотньою, без друзів, без мети...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367723
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Марія Гвоздікова