* * *

Слово  люблю  я  чув  не  раз,
На  подиху  одному.
Від  ніжних  губ  –  сумлінних  фраз.
То  ж  вибір  зроблено  по  тому.
І  вибір  той  не  був  найкращий,
Самотність  є  тому  ціна,
Чомусь  бо  розум  мій  пропащий,
Не  підказав,  де  та  –  одна.
Вона  була,  і  є  у  тому  мука,
Душі  непокидаюча  печаль,
Я  й  зараз  відчуваю  її  руки,
І  тих  часів  мені  безмірно  жаль.
То  що  тепер  лишилося  чекати,
Яких  надій  та  сподівань,
Світанком  новий  день  стрічати,
Ночами  тихими  –  страждань.
Шляхів  зворотніх  не  буває,
Лише  один,  що  доля  надає,
І  кожен  те  лиш  відчуває,
Що  іншим  безкорисно  віддає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367782
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Платон Маляр