сьогодні ніяких небеснотілих лицарів,
жодних монументів поблизу мого нежитла.
я берегла перебиті чарки для особливого випадку,
щораз випадково ранячись в гострі вершини дна.
ця війна почалась з передбаченомертвих викликів,
через брак витримки бачу непослух своїх дітей.
шлейф чужинства в цей вечір- рука перев"язана ниткою,
хочеш витягни звідси,
а хочеш - спущусь сама.
бо пітьма мені зовсім не те, що тобі ввижається
і ніяких шуканств чи ошуканих в списку старих адрес.
бачиш, хрест вріс у груди
і це неодмінно залякує..
тих хто завше в очах моїх бачить сенс.
а його ж там нема
і не треба вдавати терплячого,
не зумію прихильність ковтати сама.
ми таких безперервно на вулицях досвіду бачимо,
тільки, знаєш, у мене ж і досвіду вже нема
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368011
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2012
автор: Biryuza