Хтось торкнеться…може лиш на мить,
До душі твоєї без границь та бруду,
До душі, лікуючи простуду.
Хтось торкнеться… може лиш на мить.
Хтось все ж плюне глибоко туди.
І зламає правдою навмисне,
Щось лихе і щось таке корисне,
Хтось все ж плюне глибоко туди.
Ти когось ламаєш – ти слабкий.
Сильні не живуть в старих образах.
Сильні бачать суть в своїх указах.
Ти когось ламаєш – ти слабкий.
Комусь крикнеш : Я молю, не йди!
І затягне спогадами небо,
І тебе затягне ним. Не треба.
Комусь крикнеш: Я молю…не йди.
Відчувати – це найбільший дар.
Покохати – вірити, чекати!
Покохати – тихо помирати.
Відчувати – це найбільший дар?
І загояться колись усі сліди.
На твоєму тілі…може і на серці,
Хоча що тобі.. досвідченій гримерці,
Так, загояться колись усі сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368048
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2012
автор: Романова