Жовту троянду поставила жінка у воду,
Рими прості шепотів із кутка чоловік,
Саду величність весняного – диво природи,
На пелюстках промінь сонячний згаснув навік.
Лячне прозріння зайшло несподівано в душу –
Квітне троянда в одному із інших світів.
Слово людське, може, дотиком тіні порушить...
Щоб віддзеркалити вічність, не вистачить слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368276
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: Катерина Коврик