Небесні барви пестять обрій,
втомилось сонце дотиком землі.
Десь вдалині горизонтальний розкрій
проводить лінію незрозумілої межі.
Застигла мить…. в повітрі пахне спокій,
душа у затінку мрійливих коливань
Алегорично райдузі високій,
тремтить від кольорових сподівань
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368566
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2012
автор: Анн Дріана