2-й варіант
Чуєш, як падають яблука,
В осінні тумани гупА,
Звуком до наших сердець гука,
Душі сплетені, розшарпа,
Що дозріли літньої днини,
Смачні та червонопикі,
В осінніх сльозах- крапелинах,
Свіжі, без віку й без ліку.
Наповнені сонцем і дощем,
Місячним сяйвом, росою,
У душі радість і якийсь щем
Від урожаю рясного
Та від листопаду стрімкого,
Що спустошує цих яблунь
Ту чудову красу, садову
Й гуп- теплого літа відлунь...
В душі сум’яття, життя спіраль,
Осіння пектораль, на жаль,
Із суцвіття мертве плетиво,
З павутиння мереживо...
У запаху духмяних яблук,
Чується тепло твоїх рук,
І згадується мені їх ГУП...
Наче й не було в нас розлук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2012
автор: Макієвська Наталія Є.