Прощавай. Мабуть зустрінемось колись.
Як вітер взвиє за вікном та прошепоче ніччю даль.
Як пелюстками злетять сині вії - небеса,
Прогримить в далю печаль, що трималась як могла,
а все ж розплакалась. Мабуть...
Там віє вітер, за вікном, бузковим сонячним смаком.
Той світ, у ньому - усе твоє єство,
Моє ж давно загинуло: із зорями воно зійшло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368593
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2012
автор: Мілена