***
Осінній ранок. Сонячне намисто,
Як грона горобинові в росі...
Тебе стрічаю, доле, урочисто,
Хоча й зневрочено надії всі.
А під ногами - золото каштанів,
Тремкі півтіні - спогади про Львів...
Зосталась молитвами там органно,
Де вуличками прамінорний спів -
Мого єства журливо-тихі ноти...
Та вже би не ридати у дощі!
Хай би вороння болю - сиві готи,
Розтануло туманно на межі...
Я хочу так! Я багну! Я пророчу!
Хоча й надій на жменьку не знайду...
Та доленьку злеліяно-праотчу
В господу серця святно заведу
І будемо разом стрічати ранки,
Де урочисто застлані столи,
Де сонце горобинове у дзбанку
І грона мрій - як Львівські куполи...
(4.10.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368606
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2012
автор: Леся Геник