Я – тінь власного его, творіння матерії.
Я дивлюся вслід диким шаманам істерії.
Я попелом осідаю на руках розбитих.
Я сію щастя і сміх на монолітні плити.
Я – кров у ванній після успішного убивства.
Я – жертва, що бажає вам вдалого мисливства.
Я сію сміх на асфальті розбитому вчора.
Я – ваша пристрасть, ідеал та потвора.
Я – сіль на ранах у подорожнього в сльозах.
Я – тихі ночі, котрі не повернеш назад.
Я – спадок смерті, страху та ненависних фраз.
Я – карма ваша, на кутку я чекаю вас.
Я – проекція ваших бажань і люті.
Я – останки вірних псів, котрі давно забуті.
Я – могила ваших мрій і темний силует.
Я – перший і останній, хто вирвався з тенет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368755
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2012
автор: Коваль Богдан