Ти мені не ворог, ти мені й не друг,
Та твоє ім’я мені досі ріже слух,
Ти зрадила, а я тобі ще вірний,
І відкидаючи образи ще люблю.
Ніби я на волі, серцем у полоні,
Та чому вуста мої такі солоні?
Ти мені не мила - серце лиш розбила,
А можливо просто ти не долюбила.
І тепер не знаю, хоч і я кохаю,
Чи розквітнуть квіти до весни, до раю?
А зима так близько! Боже, буде слизько,
Як би не упасти з любов’ю так низько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2012
автор: Салтан Николай