Він – вічний вогонь, що любов’ю горить.
Він – світло, що тьму розсіває.
В нім неба погожого світла блакить,
В нім струни дзвінкі водограю,
Морська глибина і близька далечінь
І птаха політ бистрокрилий.
Він спеки гарячої лагідна тінь
І жар, що розпалює жили.
Сівач, що невтомно ріллю засіва
Зерном золотистим добірним,
Хай падає дощ чи ударить гроза,
Іде кроком впевненим мірним.
Учитель... Уклін його праці низький.
Хай світлою буде дорога.
Хай щедро купається в шані людській
І в ласці від Господа Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368828
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.10.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)