Надворі – дощ, а я сиджу у хаті.
Надворі – дощ і хочеться втекти!
Втекти з полону власної кімнати,
Щоб під дощем до нитки змокнути.
Надворі – дощ, і хочеться літати,
Щоб не ховатись від його краплин...
Надворі – дощ, а люди хочуть спати,
І марно витрачають плин годин.
Надворі – дощ, він літній, прохолодний...
Ну як не прагнути скупатися під ним?!
Він подарує свіжість від природи,
І кажуть, що на щастя дощ такий.
Надворі – дощ дрібний, але не злива,
Дощ – надворі, а сльози – на очах –
Я так і не втекла, не змокла – не посміла,
І дощ закапав по моїх щоках... 17.07.2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368891
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.10.2012
автор: Яна Бім