Дякую, що навчив літати

Знаєш,  так  чудово,  що  ти  є.
Мені  так  приємно  відчувати,
Твої  фрази…  і  усе  твоє,
Я  так  люблю  поглядом  торкати.

Мов  спочатку…  як  в  дитинстві…  знов.
Ми,  як  діти…  щиро  так  і  сильно,
Ти  життям  наповнив  мою  кров,
І  я  знову  стала  так  безсильна.

Але  раптом  розумію  що…
Хтось  тримав  цю  душу  вже  так  близько,
Покалічив…  Але  він  ніщо!
У  його  долонях  було…  слизько.

А  в  твоїх  лишилась  би  на  вік,
Щоб  устигнути  насолодитись,
Нашим  світом…  й  не  зімкну  повік,
Але  ні…  Ти  ж  будеш  мені  снитись?

Ти  тут,  поруч.  В  серці  щось  щемить.
Я  забула..  як  же  мене  звати?
О  Боже!  Як  прекрасна  мить!
Дякую,  що  навчив  літати…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2012
автор: Романова