* * *

Осінь.
Рахує  краплинами  дощ
Здичавілий  смуток.
Бродиш  бездомником
Станціями  до  стацій.
Восьма,  девята…
І  тільки  би  не  забути
Літні  обличчя  ЛЮДЕЙ
В  черговій  фрустрації.
Осінь.
Ще  не  зажовтіло
Останнє  листя.
Тиха  молитва  доріг  
У  вечірніх  пазухах…
Десять…
Дванадцять,  тринадцять
Укотре  вистигне
Слово  не  вимовлене  
У  самотніх  враженнях.
Це  не  Голгофа,
Це  осінь  на  склі  сльозиною.
Тільки  би  йти
До  кінця  і  не  зупинятись,  та
Перший  листок  опадає
Так  безневинно
І,  
Зрештою,  станція-стація
Чотирнадцята.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369247
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2012
автор: Амазонка