Зранку судомно болять пальці.
Я розгрібала цілу ніч свої думки.
Ти вмер в мені ( не повністю звичайно)
Лиш та найглибша часточка в душі.
Я розгрібала з жахом свої думи.
Вони спадали сотнями із стель.
Ламали спогади і рвали струни,
Натягнуті від наших епопей.
Я знаю. Це все я у всьому винна.
Мої слова брехливі та різкі.
Я знову згідна. Я в усьому згідна.
Скидай на мене шпаги та граблі.
Це я завжди проказую все зайве
Не в тому тоні і не ті слова.
Це я все винна... І не сперечайся,
Бо в наших бурях істина одна.
Я так стомилась.(і в мені гармидар)
Я так стомилась.(Господи пробач)
Завали дум прибрати я не встигла,
Тепер вдивляюсь в стелю, наче в храм.
Я в ній шукаю проповідь, мов в чаші
Із гущі кави розливають дні...
Душа не рве. Німіють тільки пальці.
Їм так багато розгрібати ще в мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369294
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2012
автор: Жабокрик