Одна до одної повіки притулились.
І там, під ними, причаїлася журба.
Насправді все не так. Не так воно хотілось.
Сховала мрію праморозяна зола.
Жовтнево-крихітно ламаються стебельця.
Зіллється небо із землею в сірий тон.
І може треба так, щоб Ти пішов із серця,
а я лишилась в нім із надписом "ніхто"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369361
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2012
автор: Ліна Біла