Висять листки на павутинці
Мов жовті, здалеку, квітки.
Немов інакші, наодинці -
Тримають суть тонкі нитки.
Невже як інші, впасти хочуть,
Чекає матінка-земля.
Осінні дні і темні ночі
Висять і видно звіддаля.
Холодний дощ уже лоскоче,
Застиглі, змочені сітки.
Невже у цьому щось пророче,
Коли руйнуються пастки.
05-06.10.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369448
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2012
автор: Андрій Гагін