холодний Львів...морозний спогад..
не раз душа бруківками бреде..
неначе тінь, неначе здогад
неначе раптом струмом обпече...
і наче все минуло, і наче все забуто
і час летить, замовкли скрипалі
відтяла крила, як спокуту,
соплять байдужі вартові...
І знову осінь, знов тумани
та вже не та, не та, о ні...
ця моя осінь, як прощання
як крик "люблю" на порваній струні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369460
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2012
автор: Вольна Птиця