Оті царі, царьки, царенки
Вже в печінках наших сидять –
Сини погані мами-неньки,
Що на чолі їх зла печать.
До влади рвуться, мов до стерва
Шуліки, вчувши трупний смак.
Вона їм будоражить нерви,
Голубить кров, мов нігті лак.
Всі різнобарвні, душі ж сірі.
Очі нам милять до дірок.
З білбордів, агіток, ефірів
Злетіти прагнуть до зірок.
Сьогодні з маслом хліб підносять
До рук на тканім рушнику.
А завтра шкіру з тебе скосять.
Й голос твій де? На смітнику.
Ох, ті царі, царьки, царенки!...
Скільки ж їх будемо плекать?
Може, час вирвать їх з пеленки
Й чуби усім понадирать?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369491
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.10.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)