Жовтень. Ти сміливіший за багатьох.
Тихий, чужий, прохолодний.
Ми о цій порі були завжди втрьох -
Ти-я і мій светр немодний.
Щось так хочеться закричати!..
Але що? Ніби й слів немає..
Осінь вбралася в дивні шати.
Осінь жертв своїх вибирає.
Такі глибокі тріщини на столі..
Рани. Глибокі рани.
Ступаючи по ще теплій землі,
Вже шукаєш нової драми.
Стукіт підборів і шелест парасольок.
Метушня, хтось сигналить щодуху.
Я намагалася забути вже разів із 40.
Ніч нова, знову встромлює спиці в душу.
Кап-кап-кап.. Поволі наповнюється небо.
Тік-так, тік-так. Поволі відходжу я.
Мінорний акорд.
Посмішка.
Вітер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369524
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 08.10.2012
автор: dada_