Заради вас і не билися на шпагах?
Не рвали квіти із клумби в оберемок?
Ах! Веселощі вам дарували в барах!
Як і розмови про особистий морок.
Заради вас не дерлися лісом взимку,
Торти прижавши руками обережно?
Хоча...вам розсипалися дрібним бісом
В обіцянках належити вам безмежно.
Заради вас не славили вас віршами,
Де кожне слово було/є щирим, вічним?
Підступно, непомітно вас вкрили шрами
І радість/рабство стало вам щастям звичним.
Заради вас не мерзли і під дощами,
Сховавши сухе взуття під парасольку?
Напевно, покривали і вас плащами
Красивого життя, як лимону дольку.
Заради вас не падали до ніг пластом,
Щоб встати сильним, бо ви того хотіли?
Здається, що грилися вашим же костром,
Від вас далеко, щоб не згоріли крила.
Багато як вас заради не робилось!
Не бачу, щоб вас і на руках носили!
Життя/полум'я, на щастя, не розбилось!
Як Фенікс, себе сама ви оновили!
Заради мене багато не робилось,
Де я все радо/звично робив заради...
Чом, чому тоді ми з вами не зустрілись,
Щоб зараз разом знаходити поради?
8.09.2006
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369737
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2012
автор: Левчишин Віктор