Не маючи учнів, не знаючи істини, йдеш
Назустріч каліці, неначе назустріч світлу.
Він буде повільно вмирати, зникати, а все ж
Нізащо тобі не дозволить себе зцілити.
А ти називаєш таємною кожну з вечерь,
Чекаючи Юду, неначе свого чоловіка,
А варто лише усвідомити сутність речей -
Ні плоті, ні крові твоєї не хоче каліка.
Твій сад вже дозрів до молитви або до пожеж,
І чаша тебе не мине — вона також із глини...
не схилиш коліна, бо раптом нарешті збагнеш -
не винна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369866
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2012
автор: Ольга Кричинська