А знаєш… хоч ти не кохаєш,
У серці моїм оселився метеликів рій,
Ти душу мені спопеляєш,
Кохання ж моє убивати безслідно не смій.
Ти плачеш? Чому ж ти не бачиш,
Що світ завмирає, коли ти не маєш надій.
Ти плачеш! Не чуєш одначе -
Любов так і просить вернути хоч залишки мрій.
Так дивно … тепер не кохаю,
А сльози і досі зривають гіркий, тихий сміх,
Бо я розумію і знаю,
Що нашому щастю завадив легкий помах вій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2012
автор: Салтан Николай