Ти сидиш удома, як завжди, одна,
Дивишся на стіну, де немає скла,
Обіймаєш міцно іграшку м'яку,
Що для тебе стала сонцем у пітьму.
Прогортаєш мляво свій фотоальбом -
В спогадах заплачеш над пустим столом,
Повернутись схочеш в ті чудові дні,
Де тепло кохання грало у душі.
Вкотре зрозумієш, що усе дарма -
На основі думки створяться слова…
Підеш у кімнату, де я гостем був,
І зачиниш двері, щоб ніхто не чув…
Як завжди, сьогодні ти заснеш одна -
Непідступна поки та глуха стіна…
Обіймеш щосили іграшку вві сні,
Що колись з любов'ю дарував тобі…
(24.10.2007.№35)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2012
автор: Вадим Косарєв