Зібгавши ковдру, спить мале дитя –
Пречистий дух в єства святого лоні.
І фарби день кладе уже в долоні,
І пензля до руки мені простяг.
Лише малюй, прохає, не гнівись:
Це не герой бучної кінострічки.
Зате поглянь, яке у нього личко,
Яке ж кумедне, тільки подивись.
Воно ще знать не знає – і спокійне –
Про час, коли утне свій перший гріх
І проклинати буде вся і всіх!
Воно не знає, що приносять війни...
Та вже мені палітру день простяг, –
Тож як йому відмовити я можу?
Героєм милуватись вміє кожен,
А я дивлюсь, як спить мале дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369998
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2012
автор: Олег Завадський