У смутку, в радостi, у щастi чи у горi
Завжди спiшу на батькiвський порiг,
Де у блакитний вечiр тихi зорi
Дощем срiблястим падають до нiг.
Де в нiч купальську мавки свiтлокосi
I цар Нептун виходять iз води.
Зернистий колос спочива в покосi,
I в свiт казок запрошують сади.
Де по веснi над хатою лелеки
Лiтати вчать цибатих пташенят,
Щоб сил набрались шлях здолать далекий
I знову повертатися назад.
М"якими споришами, серед рути
Спiшу я iз запилених дорiг,
Щоб хоч на мить в дитинство повернутись.
А зорi тихо падають до нiг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370015
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2012
автор: Лидия Науменко