А мені так хотілося
бути байдужим.
(В. Симоненко)
Недогледів тебе. Чи забракнуло сил
Змайструвати човна для рожевих вітрил?
І тебе, найдорожчу, –
украсти в усіх!
Хоч і знаю: з чужою любитися – гріх.
Насміялися з мене пересуди злісні,
Що належно прийняв цю розпачливу дійсність.
У собі затамую сльозу неслухняну
І про сум свій ніде не обмовлюся сп’яну.
Моя дівчинко мила,
навіки чиясь, –
О, як важко збагнути, що вже не моя! –
Ти щаслива пішла з ним, веселим і дужим...
А мені так хотілося
бути байдужим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370196
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.10.2012
автор: Олег Завадський