Хтось позапалював берези,
Горять рядками, мов свічки.
Вершечки гострі, наче леза,
Біленькі довгі сорочки.
Хтось позапалював їх зранку,
Коли ще снами снили всі.
На плечі накидав серпанку,
Вмитого в сонячнім теплі.
Хтось позапалював й сміється,
Золотом ллється в світ той сміх.
Душа, мов скрипка, ним напнеться,
Лиш вийде з дому за поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370252
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.10.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)