Гуляй,вітре, гуляй буйний,погуляй хвилинку.
ой полюляй ,вітроньку,маленьку дитинку.
Яка лежить серед поля сама в повиточку.
Вже ніколи не побачить вишиту сорочку,
яку мати готувала на її придане.
Й не почує,сиротина, те слово "кохана".
Хто ж прніс її маленьку та й кинув у полі?
Кому серце не щиміло,як лишали долі?!
тої дівчини-красуні,якою б вже стала,
яку б так усі любили і вона б кохала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370268
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2012
автор: Палагія Русич