[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До останнього подиху вітру,
До останньої краплі дощу,
Серце юне любитиме вірно,
А в душі лиш питання: Чому?
У коханні цінив я довіру,
От тому і довірив життя,
Я по-іншому просто не вмію,
Бо була ти, мов щире дитя.
По-наївному вірив у вірність,
Тільки в тобі її не знайшов,
Жаль пройшли ті часи і та юність,
Коли легко повірити знов.
Ти поглянь, вже і вітер не сильний,
Та і дощ не такий-то рясний,
То чому ж тоді досі я вірний,
І цей світ для нас двох замалий?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2012
автор: Салтан Николай