Ох, одинокість, одинокість…
Подружка вірна ти моя,
Ти рухаєш мене на творчість,
До тебе звик із часом я.
Хотів колись, щоб ти відстала,
Щоб друзів мав я без числа.
Хоч ти неприязнь відчувала,
Та все одно до мене йшла.
Вже не жену тебе, чекаю,
Коли до мене завернеш.
Тебе спокійно я сприймаю,
Спокійна ти до мене теж.
«Хто друг твій?.. І я взнаю хто ти»,-
Говорять люди не дарма.
Не маю я нічого проти
Від прізвиська одинака.
13.10.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370745
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2012
автор: С.Плекан