А ми сьогодні зовсім інші.
Крадемось поглядом. Кудись відводим знов.
Історія незмінна від основ…
І в ній ми крики пишемо у тиші.
Думки? Мовчу. Вони тут найбрудніші.
Хоча…мене у них ти б віднайшов
Справжнісіньку. Забрав би від пустих розмов…
І заховав у таємничій ніші.
А погляд знов ковзнув під комірець.
І я не знаю, чи ти це помітив.
І так, як ми, поводяться лиш діти.
І ти, як я, досвідчений гравець.
У мене знов розширені зіниці.
І певна я, що це не через хеш.
А як сьогодні у думках назвеш
Всі спогади, поховані в гробниці?
І я востаннє погляд твій ловлю,
Захований в не перший наш світанок.
Себе зібравши в купу наостанок,
Щоби таксист не бачив як тремчу.
Дорогою я не зруйную тиші.
І хоч між нами щось таки снує,
Ти дізнаєшся про життя моє,
Читаючи ці вірші.
01.01.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370756
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2012
автор: Марія Дачковська