Вже листя падає, час йде у небуття,
Йдуть у безодню всі наші хвилини.
Сумний десь ти, сумую знову я.
І десь далеко ти -- моя людина...
Співає вересень свої останні ноти...
Так ніжно, тихо, Мов останній раз.
Від вересня лишилося лиш фото.
І теплий присмак всіх пустих образ...
Я так люблю осінню непогоду --
Сумні прогулянки вздовж вулиць, тепла кава,
І в самоті сидіти, дивлячись у воду...
Комусь потрібен світ, комусь лиш слава...
Вже листя падає, і день у владі ночі...
Осінній вальс так ніжно надихає...
А у людей чомусь сумні вже очі...
Це осінь нашу душу відчуває...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2012
автор: Оля Смілянець