ТАК сталось, що я так і не познайомився з Богданом Ступкою.
Шкода…
Та що там, відверто скажу, що ніколи не був шанувальником його таланту. Шкода…
Був той був. Творив – добре.
Але його смерть мене сильно засмутила.
На похорон не пішов.
Лише на десятий день прийшов до його могили. Годину молився за нього.
А згодом я мав нагоду бути поряд з його сином - Остапом. Мав нагоду подивитись йому в очі.
І мені стало боляче.
І мені стало сумно.
Шкода, але нічого не зміниш.
Так буває у житті, що діти не йдуть дорогою батьків. Так буває, що діти забувають своїх батьків, забувають свою землю, забувають свій дім...
ОСТАПУ НА РОЗДУМИ…
Як тільки зеленіє небо,
в твоїх очах Остапе,
коли береш ти мертвий долар
з кишені мертвого Іуди…
Який ще теплий,
який ще взутий.
***
Як тільки червоніє небо,
коли відчувши силу влади –
топтати будеш наші душі…
Які ще теплі, але не взуті.
***
Як тільки посивіє небо,
коли вбиватимеш країну –
натиснувши на кнопку ₺зрада₺.
І табло Верховній Ради рясніє напис:
₺СМЕРТЬ НАРОДУ₺
***
Як тільки небо просвітліє!
Як тільки сонце посміхнеться!
Коли ти здохнеш як Іуда
(хоча цього я не бажаю),
І будеш в квітах, і будеш взутий,
І вже не з нами, бо ми вже вільні…
Вірш написав під час проведення з’їзду партії Н.Королевської. Чули про таку?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371045
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.10.2012
автор: UA