Я не одній присвячував вірші.
І не одну водив глядіть на зорі,
Та лише обрані торкалися душі
І залишали там сліди прозорі.
Навиліт часом ночі я не спав,
Не для одної квіти рвав прекрасні.
І з рівним рівні шанси завжди мав,
Та часто висновки робив завчасні.
Вдивлявся у захоплені зіниці,
То Ваше - пристрасть, а моє - любов.
Відром спускався стрімко до криниці:
Вода, як лід, охолодила кров.
Отак і є: по ночах лише каюсь,
Що так сміливо Вас усіх любив.
Я більше так не хочу, я стараюсь.
Не хочу серце бити так, як бив.
P.S. Я не одній присвячував вірші,
Та лише обрані торкалися душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371238
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2012
автор: Андрій Конопко